Українознавство: концептуальні та теоретико-методологічні основи розвитку

П.П.Гай-Нижник (керівник проекту), Т.А.Бевз, О.Є.Гомотюк, С.І.Губський, Я.С.Калакура, А.М.Киридон, І.Й.Краснодемська, В.Т.Лазарєва, А.Ю.Санченко, О.М.Склярова, Л.К.Токар, Д.В.Толочко, Л.В.Чупрій, О.Б.Ярошинський. – К., 2015. – 504 с.У колективній праці авторами узагальнюються роль, завдання, здобутки й засади українознавства за час відновлення державної самостійності України, аналізуються загальні тенденції та особливості його розвитку на сучасному історичному етапі, поглиблюються концептуальні та теоретико-методологічні основи, з’ясовується роль основних понять і категорій українознавства в його розвитку. Основна увага зосереджується на вивченні досвіду та уроків буття в системі самопізнання й самотворення українського народу; осмисленні феномена національної ідеї як внутрішньої сутності, чинника самовираження нації; обґрунтуванні нових підходів до застосування загальнометодологічних наукових принципів в українознавчих дослідженнях та опрацювання їх методик тощо.Видання було здійснене в рамках виконання Держбюджетної теми «Українознавство в розбудові незалежної України: теоретико-методологічні проблеми розвитку науки та їх вирішення» на базі відділу української історії (впродовж 2011–2012 рр. – відділ історико-правових та теоретико-методологічних проблем українознавства). Національного науково-дослідного інституту українознавства і всесвітньої історії при Міністерстві освіти і науки України.Роль і місце українознавства у новітньому науковому просторі. .
Вступне слово (П.П.Гай-Нижник).
Розділ І На шляху до теорії і практики новітнього українознавства.
Історична та історіософська складова українознавства (О.Є.Гомотюк, Я.С.Калакура).
Наукове осмислення досвіду та уроків розвитку українознавства (О.Є.Гомотюк, Я.С.Калакура).
Джерельна та історіографічна база становлення наукового українознавства (О.Є.Гомотюк, Я.С.Калакура).
Методологічний інструментарій історичної науки в системі українознавства (О.Є.Гомотюк, Я.С.Калакура).
Внесок вчених української діаспори в розроблення теорії та методології українознавства (ХХ ст.) (І.Й.Краснодемська).
Теоретико-методологічні основи науки самопізнання українського народу.
Роль теорії та методології в науковому самопізнанні українського народу (Л.К.Токар).
Закономірності розвитку науки самопізнання (Л.К.Токар).
Зміст, структура, функції новітнього українознавства (Л.К.Токар).
Системний підхід як неодмінна умова наукового самопізнання українського народу (І.Й.Краснодемська).
Досвід і уроки буття народу в його самопізнанні й самотворенні (Л.К.Токар).
Ідентифікація й самоідентифікація в системі українознавства (А.Ю.Санченко).
Національна пам’ять у бутті українського народу та науці його самопізнання (А.М.Киридон).
ІІ Наукові підходи, засоби та чинники розвитку українознавства в сучасних умовах.
Українознавство як комплекс знань про Україну та чинник сучасної гуманітарної політики і системи національної безпеки (П.П.Гай-Нижник).
Становлення концепту «національна ідея» в контексті розвитку українознавства (Л.В.Чупрій).
Національна ідея у визначенні сутності та змісту українознавства (Т.А.Бевз).
Концепція українознавства в умовах розбудови незалежної України (Л.К.Токар).
Тяглість в розвитку державницької та громадянської традицій та їх значення у вирішенні завдань розбудови незалежної України (С.І.Губський, В.Т.Лазарєва, О.М.Склярова).
Наукові дослідження етнонаціональних процесів в сучасній Україні та вплив етнічних спільнот на характер державотворення та побудову громадянського суспільства (Д.В.Толочко).
Світоглядно-виховний та освітній потенціал українознавства (О.Б.Ярошинський).
Додаток. Новітнє українознавство: бібліографія (1989–2014 рр.) (О.Б.Ярошинський).